/ DBT-C, Українська, Суперсенсери / Авторка: Франческа Перепльотчикова 

Суперчутливі діти (суперсенсери) переживають емоції на іншому рівні та набагато сильніше, аніж їх менш емоційно чутливі однолітки. Суперсенсорів можуть роздратувати і якісь дрібниці, а емоції бувають настільки сильними, що проявляються у вигляді вербальної чи фізичної агресії. Дійсно, батьки часто описують суперчутливих дітей як таких, що намагаються натиснути на всі важелі, або, іншими словами, маніпулювати. Однак нестабільна поведінка дитини насправді не є спробою маніпулювання. Маніпуляція передбачає 1) формулювання конкретної мети; 2) розуміння засобів її досягнення; 3) здатність вміло застосовувати ці засоби для досягнення бажаного результату. Маніпуляція — це спланована дія, що усвідомлено втілюється в життя. Нічого з вищеперерахованого зазвичай немає під час спалаху емоційно чутливої дитини, коли реакція настає через кілька секунд після тригеру. Дитина явно не думає про те, що «а от якщо я влаштую істерику, моє емоційне збудження зменшиться, а ймовірність того, що батьки дадуть мені те, що я хочу, збільшиться».

Спостережуване явище є поєднанням 1) відповідної настрою реакції, яка функціонує для зниження інтенсивності емоційного збудження (ми всі знаємо, що підвищення голосу, коли ми сердиті, насамперед допомагає зняти напругу); і 2) підкріплення цієї реакції з боку оточення через негативну увагу (наприклад, підвищення голосу на дитину, критика, покарання) або позитивну увагу (наприклад, спроби заспокоїти під час спалахів, пристосування, поступливість, щоб припинити спалах, або просто звертання чи погляд на дитину). У сукупності ми отримуємо вивчену поведінку, яка запускається у відповідь на стрес, зазвичай функціонує як механізм копінгу (хоча й неадаптивний) і підтримується підкріпленням з боку оточення.