/ Українська, DBT-C, Суперсенсори / By Francheska Perepletchikova
Діти не народжуються з вкладеними інструкціями. Проте багатьом батькам виховання вдається досить добре, і в них виростають адаптовані та щасливі діти, які вміють протистояти стресу та навчатися нового в складних життєвих ситуаціях. Утім, кожна дитина унікальна, тож досить хорошого батьківства може бути замало, щоб задовольнити потреби абсолютно всіх дітей. Надчутливі діти потребують особливого виховання. Уявіть собі дитину без шкіри. Кожного разу, коли ми беремо її на руки, щоб перенести з точки А (де вона зараз) в точку Б (де ми хочемо, щоб вона була), від нашого доторку залишаються синці.
Ніхто не очікує, що батьки якимось чином самі знатимуть, як виховати надчутливу дитину, не лишаючи їй при цьому синців. Точно так само, ніхто не очікує, що вони знатимуть, як вчинити, якщо у їхньої дитини розвинеться діабет. Щобільше, донедавна навіть фахівці в галузі клінічної психології та психіатрії не знали, як їм допомогти. Таким дітям ставили помилковий діагноз “біполярний розлад” і лікували їх психіатричними препаратами, такими як літій і навіть кетамін. До мене приходили восьмирічні діти на внутрішньовенному кетаміні, а деяким навіть призначали його як медикацію за необхідності! Зрозуміло, що лікарі намагалися впоратися з вираженою вербальною та фізичною агресією, яку ці діти проявляли внаслідок надзвичайної емоційної дисрегуляції, й іноді їм доводилося вдаватися до крайніх заходів, щоб підвищити безпеку для себе та інших.
У 2017 році я опублікувала результати рандомізованого клінічного дослідження з ДПТ для дітей з розладом дисрегуляції настрою (DMDD), які продемонстрували, що ми в змозі лікувати цих дітей ефективно і, що найголовніше, БЕЗ психіатричних препаратів.
Суперсенсори потребують супербатьків!
Для пояснення поняття “супербатьки” я користуюся метафорою пожежника:
1. Пожежники не розпалюють пожежі
Супербатьки не моделюють спалахи гніву. Вони уникають вербальної та фізичної агресії, тривалих покарань, помсти та невибіркової інвалідації.
2. Пожежники не бояться пожеж
Супербатьки уникають підлаштовування. Емоційно чутливі діти, як відомо, схильні формувати середовище так, щоб воно ходило навшпиньки навколо них, аби не допустити ескалації конфлікту. Підлаштовування не вчить дитину справлятися зі стресом і, що навіть більш проблематично, сигналізує малечі, що батьки її бояться та не здатні впоратися навіть з власною дитиною! Батьківський авторитет і почуття безпеки дитини летять шкереберть. Крім того, діти іноді називають себе монстрами, зокрема через те, що бачать, як власні батьки бояться їх. Діти дзеркально відображають те, якими їх бачать батьки.
3. Пожежники спокійно та вміло гасять пожежі й працюють над запобіганням пожеж у майбутньому
Супербатьки здатні зайняти позицію прийняття та любові, водночас сприяючи змінам. Такі батьки безумовно люблять своїх дітей і здатні щиро приймати ВСЕ, що робить їхня малеча, включно з вербальною та фізичною агресією, деструктивною поведінкою і т.д. Прийняття, за визначенням, передбачає, що реакція або результат є негативними. Прийняття починається зі слів “Мені це не подобається!”. Батькам часто важко осягнути позицію прийняття. Це може бути пов’язано з плутаниною між прийняттям і схваленням, а також зі страхом, що прийняття дисфункціональної поведінки зведе нанівець потребу в змінах. Однак фактично прийняття є основою для змін, оскільки воно протилежне критиці та засудженню, які лише змушують дитину захищатися та злитися.
Супербатьки також сприяють змінам, моделюючи адаптивне реагування (наприклад, практикуючи навички емоційної регуляції, розв’язання проблем без застосування сили та нав’язування), використовуючи ефективні методи виховання (наприклад, спонукання, підкріплення та формування адаптивної поведінки з одночасним ігноруванням дезадаптивної поведінки), щоденно практикуючи навички зі своїми дітьми, а також формуючи в них провідні почуття любові до себе, безпеки та приналежності.
Батьки вкрай нечасто народжуються з інтуїтивним знанням того, як виховати надчутливу дитину. Супербатьківству зазвичай потрібно вчитися.