/ Українська, DBT-C, Суперсенсори / By Francheska Perepletchikova

Усі, либонь, неодноразово чули слова: “Ти занадто чутливий/чутлива!”. Емоційна чутливість має негативну конотацію вразливості, замкнутості, напруженості, параної, неврозу, драматичності. Всі ці терміни є надзвичайно інвалідуючими та однобокими. Як і все інше, емоційна чутливість має дві сторони, оскільки передбачає і виклики, і переваги. Існує кращий термін, який ми використовуємо для опису людей, які народжуються з емоційною чутливістю — суперсенсори. Використовуючи цей термін, ми уникаємо патологізації та підкреслюємо діалектику емоційної чутливості. У сьогоднішній дискусії ми поговоримо про надчутливість, щоб краще зрозуміти наших чутливих дітей і самих себе, оскільки емоційна чутливість — це не те, що можна перерости. 

Виклики емоційної чутливості

1. Реакції можуть мати дуже низький поріг виникнення

Інтенсивність реакції надчутливої людини може бути неспівмірною з ситуацією, і часто для оточення навіть незрозуміло, що могло спричинити такий спалах емоцій. Це може бути думка, спогад або зовнішня подія — настільки незначна, що очевидці можуть взагалі не помітити її.

2. Реакції інтенсивні (від 0 до 100)

Суперсенсори часто описують свої емоції як цунамі, що накривають з головою та спричиняють сильний емоційний біль. Такі стани можна описати як емоційне сп’яніння, коли людина (у врівноважені моменти добра й емпатична) починає лютувати, влаштовуючи погроми, та вдаватися до нецензурної лексики, образ, погроз, фізичної агресії.

3. Реакції дуже швидкі (від 0 до 100 за долі секунди)

Емоційні реакції суперсенсора не тільки раптові та екстремально інтенсивні, але й блискавично швидкі. За лічені секунди суперсенсор може перейти від нейтрального або позитивного настрою до неконтрольованої люті.

4. Реакції довго вщухають

Зазвичай потрібно чимало часу, щоб емоційна реакція надчутливої людини повернулася до вихідного рівня. Таким чином, відповідна поведінка може тривати 20-30 хв, а іноді й годинами. 

Ефект подвійної гравітації

Через таку високу реактивність суперсенсори не тільки повинні витримувати власне виклик, але й справлятися зі своєю надзвичайною емоційною реакцією, пов’язаною з цим викликом. Це все одно, що ходити по Землі, додатково маючи на плечах вагу власного тіла. Ми називаємо це ефектом подвійної гравітації — саме його суперсенсори змушені долати кожної миті кожного дня. 

Емоційна чутливість часто йде в супроводі наступних складнощів:

• Гіперреактивність 

Як ми розуміємо, висока емоційна реактивність пов’язана з порушенням контролю над поведінкою, наприклад, вербальною та/або фізичною агресією, суїцидальними думками, самоушкодженнями. Ці поведінкові прояви емоційної дисрегуляції не є проблемами самі по собі. Натомість вони є вирішенням проблем. Крики, стусани, самоушкодження або думки про смерть приносять полегшення від емоційних страждань у короткостроковій перспективі. Негайність цього полегшення підкріплює використання таких дезадаптивних рішень у майбутньому, навіть якщо в довгостроковій перспективі вони призводять до діаметрально протилежного ефекту.

• Уникання завдань, які вимагають зусиль

Батьки часто називають своїх суперсенсорів лінивими. Що ж, це зовсім не лінощі а класичному розумінні. Якби вам довелося нести на плечах власну вагу, ви б шукали можливості побігати чи вважали за краще б десь прилягти? Суперсенсори безперервно знаходяться в подвійній гравітації, тож намагаються уникати зусиль і не радіють викликам, оскільки ті породжують невизначеність. 

• Швидка втрата зацікавленості

У той самий час, суперсенсори легко втрачають інтерес і прагнуть стимуляції, але на своїх умовах. Вони воліють робити те, що самі хочуть, тримати все під контролем. Можуть уникати нових, незнайомих видів діяльності, навіть якщо вони потенційно цікаві та захоплюючі.

• Труднощі з трансформаціями та змінами 

Трансформації та зміни означають невизначеність. Суперсенсори з величезними труднощами переносять останню, оскільки мають вкрай уразливе почуття безпеки — особливо хитке зокрема через те, що вони не можуть контролювати єдину річ, яка нам в розумних межах підконтрольна — самих себе. Почуття безпеки — це контроль і передбачуваність. Суперсенсори зазвичай мають труднощі з прогнозуванням того, як відреагують в наступну мить, і з контролем своїх імпульсів. Саме тому вони намагаються контролювати інших людей за допомогою сили (наприклад, криків, стусанів, погроз) і не люблять змін. Це стосується як потенційно негативних, так і потенційно позитивних змін. Батьки часто дивуються, що їм доводиться тиждень за тижнем ледь не силоміць затягувати своїх надчутливих дітей на розважальні заходи, хоча як тільки вони туди потрапляють, то отримують величезне задоволення. Що ж відбувається? Ну, веселощі під час цієї активності минулого тижня не гарантують веселощів на цьому тижні, натомість що б суперсенсор не робив просто зараз, він може бути впевненим у своїй безпеці — бо це вже відбувається. 

• Низька терпимість до відкладеного задоволення

Труднощі з терпимістю до невизначеності також впливають на здатність надчутливих людей відкладати задоволення. Вони хочуть бажаного тут і зараз. Суперсенсори описують невпевненість у тому, що зможуть мати бажаний об’єкт або залучитись у бажану діяльність, як фізичний біль.

• Швидке перемикання уваги

Швидкі перемикання уваги не є чимось дивним, коли дрібниці “зачіпають” і призводять до підвищеної емоційної реакції, все швидко набридає, а труднощі максимально оминаються. 

• Гіперактивність

Суперсенсори відчувають інтенсивні емоції щогодини, день у день. Емоції приносять енергію. Вони є нашим основним джерелом мотивації. Вся ця енергія потребує виходу. Таким чином, суперсенсори часто більш активні, ніж діти із середнім рівнем емоційності. 

• Імпульсивність (діяти, не думаючи)

Імпульсивність — це діяти, не думаючи. Для того, щоб прийняти рішення, нам потрібно зробити паузу між стимулом і реакцією та оцінити, чи відповідає емоційний порив вимогам поточної ситуації. Це те, що називається емоційною регуляцією. Але емоції не можуть оцінювати. Їхня функція полягає в тому, щоб сказати нам, що робити, і дати нам енергію, щоб ми дотримувалися їхніх спонукань до дії. Оцінювання відбувається в нашій лобовій долі мозку. Крім того, емоції дуже переконливо підштовхують нас до виконання їхніх вказівок, оскільки виступають своєрідним організатором наших дій. Емоція викликає рух. Чим сильніша емоція, тим вона переконливіша. У суперсенсорів це буквально емоційні цунамі, тому вони раз за разом потрапляють під вплив імпульсивних реакцій. Без вивчення спеціальних технік у надчутливих людей мало шансів протистояти цим цунамі, тож вони й надалі діятимуть імпульсивно.

• Проблемні стосунки з батьками, братами, сестрами та однолітками

Реактивність, імпульсивність, низька терпимість до відкладеного задоволення, труднощі з самоконтролем, схильність до спроб контролювати інших силою неминуче призводять до міжособистісних проблем і труднощів у формуванні та підтримці здорових стосунків з оточенням. І чим безпечніше суперсенсори почуваються поруч з людиною, тим менше у них мотивації проявляти контроль, тим вищий рівень емоційної та фізичної агресії. Саме тому вдома у суперсенсорів може бути більше проблем, ніж у школі.

• Екстремальний стиль мислення (наприклад, чорно-біле мислення, катастрофізм)

Емоції люблять себе, тому спонукають нас робити та думати те, що їх підтримує та підсилює. Зокрема, сильні емоції роблять наше мислення застиглим і ригідним, коли дозволяється й утримується лише та думка, яка відповідає поточній емоції. Це називається румінацією. Ми нескінченно пережовуємо одні й ті ж думки, не в змозі “озирнутися” та побачити те, що залишилося поза увагою. Таким чином, сильні емоції призводять до чорно-білого мислення в категоріях “або-або”.

• Труднощі з нормативним реагуванням на соціальні сигнали

Ми спілкуємося на кількох рівнях — на рівні слів і на рівні емоційного підтексту. Одним лише словам ми не довіряємо, оскільки постійно брешемо одне одному. Натомість з більшою довірою ставимося до того, як ці слова промовляються. Емоційний підтекст дозволяє нам оцінити глибинні наміри та мотивації. Ці соціальні сигнали дуже важливі для ефективної комунікації. Суперсенсори можуть здаватися “нездатними реагувати нормально та й повсякчас пропускаючими соціальні сигнали”. Через це їм навіть можуть поставити неправильний діагноз — розлад аутистичного спектру. Насправді ж, суперсенсори ніби мають свого роду людське рентгенівське випромінювання. Вони можуть дуже добре зчитувати емоції інших людей і невеликі зміни в емоційних станах. Звичайно, інтерпретація може бути хибною або не викликати в них довіри (через поширені порушення, з якими вони стикаються), але це вже інша тема. Здатність розпізнавати глибинні наміри та мотивації може призвести до ненормативного реагування в соціальних ситуаціях. Уявіть собі двох хлопчиків, один з яких надчутливий, а інший — із середнім рівнем емоційності. Третій хлопчик проходить повз них і каже “Привіт”, але думає: “Я тебе ненавиджу!”. Дитина із середньою емоційністю не зможе зчитати це приховане “ненавиджу” і, швидше за все, скаже у відповідь “Привіт”. Надчутлива дитина, натомість, чітко це побачить — і, щонайменше, розгубиться, а щонайбільше — відреагує агресивно, тобто “проґавить соціальні сигнали”. 

• Сенсорна чутливість (зорова, слухова, дотикова, нюхова, смакова)

Суперсенсори, як правило, мають проблеми з сенсорною обробкою — від несуттєвих до істотних. Зокрема, це стосується чутливості до яскравого світла, різких і гучних звуків, смаку та текстури їжі, сильних запахів, тісного або вільного одягу, “колючої” тканини тощо. Існує тісний взаємозв’язок між емоційною та фізіологічною чутливістю, що лише додає складнощів у протистоянні щоденним викликам.

• Труднощі з особистою гігієною

Суперсенсори, як відомо, уникають чищення зубів, прийняття душу, прибирання в кімнаті тощо. Це вимагає зусиль, нудно, не захоплює увагу — а є так багато інших цікавих речей, якими можна зайнятися. То як може бути інакше?

Переваги емоційної чутливості

Все має дві сторони, в тому числі й емоційна чутливість — вона відкриває справді дивовижні можливості. 

• Підвищена здатність відчувати сильні позитивні емоції 

Надчутливі люди здатні відчувати й позитивні емоції на високому рівні — аж до ейфорії.

• Підвищена здатність відчувати інших людей

Як згадувалося раніше, суперсенсорів іноді порівнюють з  рентгенівськими променями або описують як людей з “шостим чуттям”. Вони можуть легко читати емоції інших людей, що відіграє важливу роль в інтерпретації інформації. Як ми вже говорили, розпізнавання емоцій допомагає визначити приховані наміри в комунікації, оцінити щирість відповідей і мотивацію вчинків. Отже, вміння читати емоції — це все одно, що вміння читати думки інших людей. Як тільки суперсенсори навчаються довіряти собі та своєму сприйняттю, правильно інтерпретувати відчуте, здатність читати думки інших людей стає дуже корисною. 

• Підвищена емпатія

Суперсенсори добре розуміють інших і знають, що таке страждання. Тому емоційно чутливі люди, як правило, краще реагують на сигнали дистресу, що надходять від оточення. У врівноважені моменти надчутливі люди можуть бути дуже турботливими, розуміючими та співчутливими. Емпатія — це здатність розуміти та розділяти почуття іншої людини. 

• Розвинена креативність

Емоційно чутливі люди мають набагато вищі максимуми та набагато нижчі мінімуми, ніж люди із середньою емоційністю. Таким чином, суперсенсори часто вловлюють навіть найменші підказки в навколишньому середовищі, непомітні оточуючим. Вони можуть бачити закономірності там, де інші бачать випадковість. Вони можуть знаходити сенс у дрібницях повсякденного життя та сприймати світ ширше, бачити більше інформації та можливостей для створення нового. Суперсенсори можуть бути обдарованими танцюристами, співаками, письменниками, математиками, художниками. Але найголовніше — їм легко дається нестандартне мислення.

За словами Перл С. Бак: “По-справжньому творчий розум у будь-якій галузі – це не що інше, як людське створіння, народжене аномально, надзвичайно чутливим. Для нього… дотик – це удар, звук – це шум, нещастя – це трагедія, радість – це екстаз, друг – це коханець, коханець – це бог, а невдача – це смерть.”

В чому полягає наша мета?

Ми не можемо звільнити суперсенсорів від подвійної гравітації та сильних емоцій. Це запрограмовано “під капотом”. Навіть за можливості ми б не зробили цього, бо тоді втратили б переваги. Натомість ми прагнемо забезпечити наших суперсенсорів достатньою кількістю м’язів уваги, м’язів регулювання емоцій, м’язів когнітивної реструктуризації та всіх інших м’язів, щоб вони могли витримати тиск емоційних цунамі — і замість того, щоб розсипатися під їхнім тиском, вони могли скористатися перевагами. Суперсенсори повинні пам’ятати, що емоційна чутливість — це унікальна сила, а не проблема, яку потрібно виправити. Суперсенсори потребують супернавичок, щоб контролювати свої особливі здібності, і супербатьків, які допоможуть їм у цьому.