/ DBT-C, Українська, Суперсенсери / Авторка: Франческа Перепльотчикова

Ми комунікуємо на двох основних рівнях: 1) за допомогою слів і 2) за допомогою емоційної складової, підґрунтя промовленого (це, наприклад, тон голосу, вираз обличчя, поза тіла тощо). Суперсенсери чутливі як до власних емоцій, так і до емоцій інших людей. У певному сенсі вони — люди-сканери. Це зумовлює їхню здатність бути дуже емпатичними та чудово розуміти оточення — за умови перебування у врівноваженому стані. Втім це вміння може також ставати на заваді нормативним взаємодіям.

Суперсенсери здатні чітко зчитувати емоційне підґрунтя. Людина може зовні посміхатися, а про себе думати: “Я тебе ненавиджу!” Високочутливі діти, власне, у змозі прочитати це “Я тебе ненавиджу”, що, звичайно, може перешкоджати їхній здатності нормативно реагувати на соціальні сигнали на кшталт посмішки. Дитина, у якої нема емоційної чутливості, просто посміхнеться навзаєм. Реакцією ж високочутливої дитини, що прочитала “Я тебе ненавиджу”, очевидно, навряд чи буде посмішка. Натомість вона може розгубитися та відповісти уникненням або навіть агресією. 

Крім того, через інвалідуючу трансакцію, коли суперсенсерам постійно повторюють, що їхні дії, відчуття або думки не мають сенсу (наприклад, “Чому ти сердишся? Тут нема на що сердитись!”), останні можуть втратити здатність довіряти валідності власних переживань, а згодом і перестати покладатися на свої судження про переживання інших людей, що призводить до подальшої розгубленості та ненормативної реакції.