/ Українська, DBT-C, Суперсенсори / By Francheska Perepletchikova
Дослідження Маріт Колдевін (Marit Coldevin) та ін. (2024)
Деструктивний розлад дисрегуляції настрою (ДРДН) — порівняно новий депресивний розлад, що проявляється в дитячому віці; внесений до DSM-5 у 2013 році. ДРДН характеризується частими, надмірними за масштабами емоційними спалахами у порівнянні з тим, що їх викликало, та з хронічною дратівливістю в проміжках між цими спалахами. Для постановки діагнозу ДРДН симптоми такої поведінки не можуть бути пояснені іншими психічними чи неврологічними діагнозами або фізіологічними наслідками вживання психоактивних речовин. Індивіди з ДРДН демонструють високий рівень коморбідності з іншими психіатричними діагнозами, найчастіше з опозиційними та депресивними розладами.
Дослідження ДРДН з самого початку були зосереджені на вивченні його поширеності, епідеміології, фізіології, супутніх розладів і, звичайно ж, ефективних способів лікування. Однак дуже мало досліджень було проведено для виявлення значущих факторів ризику, зокрема біологічних механізмів і впливу навколишнього середовища.1 З цих досліджень було встановлено, що ДРДН пов’язана з негативними формами виховання, що свідчить про те, що фактори, які впливають на власне виховання, є невіддільним компонентом розуміння розвитку ДРДН.2 3
Батьківський стрес, який визначається як стрес, спричинений виконанням батьківських обов’язків та адаптацією до батьківської відповідальності, суттєво впливає на якість догляду за дитиною; високий рівень стресу пов’язаний з негативними формами виховання. Аналогічно, батьки дітей з психічними розладами — особливо дітей з проблемами поведінкової екстерналізації — страждають від вищого рівня стресу порівняно з батьками нейротипових дітей.
Оскільки ДРДН характеризується важкими екстерналізованими поведінковими проблемами (екстремальними спалахами), очікувано, що батьківський стрес буде високим, так само як і вплив цього стресу на виховання.
Батьківський стрес умовно поділяють на три основні сфери:4
- Сфера дитини пов’язана зі стресом, спричиненим дитячим характером, поведінкою, вимогливістю, гіперактивністю та адаптивністю.
- Сфера батьків пов’язана зі стресом, спричиненим батьківськими обов’язками, особистістю батьків, власними розладами (наприклад, депресією), почуттям відповідальності та типом прив’язаності до своєї дитини.
- Ситуативна сфера стосується стресу, пов’язаного з подружніми стосунками, рольовими обмеженнями між батьками, ізоляцією та соціальною підтримкою.
Колдевін та ін. (2024) зосередили своє дослідження на розгляді батьківських факторів, пов’язаних з ДРДН, порівнюючи батьківський стрес та стилі прив’язаності між батьками дітей з ДРДН та батьками дітей з тривожними, депресивними, опозиційними розладами та РДУГ.5
Попри схожі рівні стресу в батьківській та ситуативній сферах, батьки дітей з ДРДН мали значно вище стресове навантаження саме у сфері дитини. Діти з ДРДН мають досить інтенсивну симптоматику та пригнічену функціональність у декількох аспектах, пов’язаних зі стресом у дитячій сфері. Крім того, спалахи гніву при ДРДН непередбачувані та суттєво варіюються за ступенем тяжкості, що ускладнює оцінку батьками симптомів і підготовку до реагування на них, що ще більш загострює загальне стресове навантаження.
Це дослідження підкреслює необхідність залучення батьків до терапії як з метою допомоги в розробці ефективних планів лікування, так і для досягнення цілей регулювання поведінки батьків. Залучення батьків до терапії може допомогти підвищити їхню здатність справлятися з симптомами своїх дітей, дізнатися та опанувати здорові стратегії подолання батьківського стресу, а також стабільно застосовувати позитивні форми виховання, попри надзвичайно вимогливі батьківські обов’язки.