/ Українська, DBT-C, Суперсенсори / By Francheska Perepletchikova
Існує два основні способи задовольнити свої потреби — за допомогою інших або за допомогою себе. Через програмування нашого інформаційного поля, ми здебільшого навчені покладатися на інших людей у пошуках підкріплення, валідації, турботи, підтримки, любові, тож ми часто перекладаємо відповідальність за власні реакції, і тим самим втрачаємо контроль над своїм життям. Наприклад, “якби ти цього не сказав, я б не розсердилася” або “якби ти зробив те, що я просила, я б не накричала на тебе”.
На жаль, ми не запрограмовані інформаційним полем на те, щоб підкріплювати, валідувати чи хоча б любити себе. Чи багато ви знаєте людей, яких батьки навчили самопідкріпленню? Скількох навчили самовалідації? Чи знаєте ви когось, хто обговорював зі своїми дітьми питання любові до себе? Ба більше, ми запрограмовані ототожнювати любов до себе з егоїзмом, марнославством, нарцисизмом чи пихатістю. Це легко продемонструвати. Все, що вам потрібно зробити, це погуглити синоніми любові до себе. Ця проста дія може відкрити очі, адже Google — це відображення наших спільних смислів і колективного розуміння того, що ми вважаємо реальним.
Таким чином, ми здебільшого запрограмовані на те, щоб брати; тож коли інші не в змозі задовольнити наші потреби, ми відчуваємо голод і, швидше за все, будемо мститися та застосовувати силові методи, щоб все ж отримати бажане: погрози, крик, вереск, звинувачення, а інколи навіть фізичне насильство. Простим прикладом цього є дитина, яка стає вербально та фізично агресивною, коли не отримує бажаного.
Замість того, щоб покладатися на інших, ми повинні вчитися та вчити наших дітей самодостатності. Перш ніж ми обговоримо, що це означає, слід зазначити два важливих моменти. По-перше, звичайно, неможливо бути абсолютно самодостатніми — нам все одно необхідно також і отримувати. Не треба впадати в крайнощі. Ми мусимо зберігати баланс між двома сторонами, враховуючи задоволення наших потреб. Ще одне важливе зауваження — одержання від інших людей похвали, валідації, любові й т.д. продукує досвід з вищою емоційною інтенсивністю, ніж в результаті самопідкріплення, самовалідації чи прояву любові до себе. Перше — це ніби торт у подарунок. Друге ж не викликає таких інтенсивних емоцій, тому ми називаємо це “випіканням свого власного хліба”.
Як завжди, у всього є дві сторони — отримувати торт від когось більш захопливо, АЛЕ ми не маємо над цим влади; в той час як випікання власного хліба не таке вражаюче, АЛЕ ми краще контролюємо цей процес.
Чому так важливо навчитися задовольняти свої потреби? Є два основних аспекти: 1) завдяки цьому ми можемо взяти на себе контроль над задоволенням наших потреб; і 2) ми можемо набути здатності формувати та підтримувати здорові стосунки з іншими людьми.
Почнемо з першого пункту. Ми не можемо контролювати інших людей, життя та обставини. Ми не можемо контролювати, наскільки наші потреби можуть бути задоволені іншими, і чи є те, що нам дають, тим, чого ми потребуємо. Коли інші не в змозі задовольнити наші потреби, ми схильні негативно реагувати у відповідь, оскільки так чи інакше вважаємо, що нам щось винні. Проте насправді нам ніхто нічого не винен, як і ми нічого не винні іншим. Ми винні лише собі — пізнавати себе, любити себе та самореалізовуватися, — і ще нашим дітям; щоправда, не те, що вони хочуть, а те, що їм потрібно. Ми також забуваємо, що інші люди не несуть відповідальності за наші реакції. Тому, коли вони поводяться не так, як нам хочеться, ми мстимося та вдаємося до насильства, щоб отримати те, що, на нашу думку, нам винні. Воно й зрозуміло, адже якщо єдине джерело, яке може задовольнити наші потреби, заблоковане, ми починаємо відчувати голод. І так буде відбуватися стабільно та постійно, просто тому, що ми не можемо контролювати інших, а все, що є однобоким, не діє. Таким чином, нам потрібно ввести іншу сторону та встановити контроль там, де він повинен бути — над собою. Адже якщо ми самодостатні та ще й отримуємо торт — це чудово, але й без торта ми не голодуємо, а відтак набагато рідше вдаємося до насильства та помсти.
Звідси випливає другий пункт. Формування та збереження здорових стосунків ґрунтується насамперед на нашій здатності віддавати іншим — а робити це ефективно можна лише тоді, коли ми щось маємо. Якщо ж більшість того, що ми маємо, отримана від інших, важкувато тим ділитись. До того ж те, що ми даємо собі, відіграє дуже важливу роль, адже ми потім цим ділимося зі світом. Тобто якщо я самокритична людина, я буду сприймати інших людей так само критично й буду схильна інтерпретувати те, що вони мені говорять, як критику, навіть якщо ніхто не мав цього на увазі. Якщо у мене всередині болить, я буду ділитися болем. Якщо у мене всередині щастя, я буду ділитися щастям. Нам потрібно враховувати, що ми не тільки запрограмовані на те, щоб в першу чергу брати від інших, ми також запрограмовані бути самокритичними, осуджувати та принижувати себе. Кожен із нас зазнавав шкідливої інвалідації: кожен із нас отримував негативний зворотний зв’язок не лише щодо наших дій, але й на особистісному рівні — “ти зробив щось погане, відтак, і ти є поганим”.
Отже, щоб мати здорові стосунки з іншими, нам потрібно спочатку налагодити здорові стосунки з собою. Існує сім основних інгредієнтів випікання власного хліба:
1. самопідкріплення
2. самовалідація
3. турбота про себе
4. співчуття до себе
5. самоконтроль
6. любов до себе
7. когнітивна самореструктуризація.
Якщо ваші діти мають труднощі в дружніх стосунках, важливо навчити їх соціальних навичок. Однак, просто знати, що робити — замало. Це є необхідним, але недостатнім, оскільки нам також потрібно набути здатності застосовувати ці знання. Ця здатність випливає, в першу чергу, з того, що ваша дитина навчається випікати власний хліб. Щоб подолати проблеми у стосунках з іншими, мусимо спочатку подолати проблеми у стосунках з собою, інакше ми мало чим зможемо поділитися.
